Открыть меню

Выдающаяся личность нашего города

ремезок петроВ нашем городе Новомосковск есть выдающиеся личности, о которых мы обычно мало знаем. Учащиеся школы №16 под руководством преподавателя Андрея Шевчука, являющегося также благочинным 1 Новомосковского церковного округа, провели большую работу. Они установили все вехи жизненного пути выдающего человека, руководителя «Интерпайп», Ремезка Петра Степановича. Предлагаем вам фрагменты этого скрупулезного труда, проведенного учениками.

Початок життєвого шляху

Є люди, на яких інші завжди звертають увагу. Якісь із цих людей мають дуже гарну зовнішність, якість привертають увагу своєю поведінкою — чесною чи ганебною, а є й ті, чиє життя, вчинки присвячені служінню іншим, які багато роблять на користь інших, нічого не вимагаючи за це. Ці люди живуть не десь, а поруч з нами.

Одним з таких людей, на нашу думку, є Петро Степанович Ремезок, мешканець мікрорайону «ВОКЗАЛ», де розташована наша школа.

Народився Петро Степанович 12 липня 1932 року в селі Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області. Його дитячі та юнацькі роки припали саме на той час, коли наша країна зазнала німецької агресії. Друга світова війна перетворила життя багатьох дітей того періоду на справжні муки і страждання, бо позбавила їх практично всього дитячого: замість колискових вони чули розриви бомб, замість чистого неба бачили літаки-бомбардувальники.

Із сумнівом згадує Петро Степанович про те, як практично двічі він починав ходити до школи. Жахлива звістка про війну все зіпсувала. Під час перебування німців у рідному селі із школи було зроблено концтабір для військовополонених. Німці із нечуваною жорстокістю знущалися над нашими захисниками. Пригадує героїчний подвиг улюбленої вчительки, яка була жорстоко розстріляна за те, що виконуючи свій громадянський обов’язок, укривала вдома поранених.

За таких умов Петру Степановичу рано довелося стати дорослим, бо батько, як і усі чоловіки, воював на фронті, захищаючи Батьківщину від ворога, а мати працювала з ранку до вечора, намагаючись з іншими жінками в тилу наближати ту бажану і довгоочікувану ПЕРЕМОГУ.

Коли Петру Степановичу виповнилося 11 років він почав працювати, як дорослий: в полі, або рив окопи. Вчився мужності, витривалості, кмітливості. Зрештою, у вересні 1943 року рідне Личкове було звільнено від німецьких окупантів, шкільне життя було поновлено. А далі – незабутні роки навчання в Гірничому технікумі в місті Дніпропетровську.

Свою трудову діяльність Петро Степанович розпочав у 1953 році на Новомосковскому трубному заводі, який на все життя став не лише його єдиним місцем роботи, а й визначив в подальшому особисту долю.

Саме тут, працюючи електромонтером ремонтно-будівельного цеху, після повернення з армії, він зустрів свою майбутню дружину, Нелю Володимирівну, яка вже майже 60 років крокує поруч зі своїм коханим чоловіком спільним життєвим шляхом.

Доля подарувала щасливому подружжю трьох прекрасних синів, семеро онуків, двох правнуків та одну правнуку. Сімейне порозуміння сприяло подальшому професійному зростанню Петра Степановича: бригадир чергових електриків трубоелектрозварювального цеху № 1, начальник відділу кадрів, голова профспілкової організації Новомосковського трубного заводу.

З великою гордістю згадує Петро Степанович 30 вересня 1961 року – день виготовлення першої труби на заводі. Теплі слова адресує всім причетним до цієї знаменної події, а особливо начальнику цеха Гарагулі Олексію Михайловичу та начальнику зміни Дунайському Івану Микитовичу . Саме тому 30 вересня 2016 року за його ініціативою в Палаці металургів міста Новомосковська відбулися святкові урочистості з нагоди 55-ої річниці цієї знаменної події.

ГОЛОВА РАДИ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ ТА ПРАЦІ «МРІЯ»

Людина відбивається в своїх вчинках
Ф. Шимер

З жовтня 1987 року Петро Степанович очолює Раду ветеранів війни та праці ВАТ «ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД», яка на сьогодні налічує понад чотири тисяч членів.

Протягом майже 30 років він приділяє велику увагу щоденній турботі про кожного ветерана заводу, переймається їхніми нагальними проблемами. Незважаючи на сучасні фінансові труднощі в країні, тісно співпрацюючи з головою Правління підприємства, робить усе можливе задля надання їм очікуваної допомоги.

Це і виділення дров, необхідних для опалення; і ремонт житла; і виплата матеріальної допомоги до Дня примирення, на лікування та оздоровлення в санаторно-курортних закладах охорони здоров’я; і проведення робіт на кладовищах щодо упорядкування могил померлих, встановлення тут лавок та столиків. За його ініціативою створено побутовий комплекс, який дає можливість кожному ветерану в достатній мірі відчути належну турботу про себе. Щороку проводиться безкоштовна підписки на періодичні видання міста та області.

Вже багато років своїм чарівним співом чарує мешканців нашого міста й району славнозвісний хор ветеранів заводу, який є постійним гостем чи то державних свят, чи то міських і районних. Народні аматори дружнього пісенного колективу постійно відвідують і Панасівький геріатричний центр Новомосковського району, де їхні виступи очікують з нетерпінням.

А як приємно кожному члену ветеранської організації в День народження разом із щирими вітаннями на свою адресу отримувати і приємні подарунки!

І все це завдяки тому, що найголовнішим для Петра Степановича була й залишається турбота про людей. А люди за його добрі справи й щире серце дякують йому великою повагою.

За своєю щоденною кропіткою буденною роботою не забуває Петро Степанович і про майбутнє підростаюче покоління. Завдяки тісній співпраці з управлінням освіти виконавчого комітету Новомосковської міської ради, районним відділом освіти Новомосковської районної державної адміністрації щороку до Дня примирення 11 кращим випускникам шкіл міста і району – переможцям пошуково-дослідницьких, краєзнавчих робіт – вручаються іменні стипендії на честь Героїв Радянського Союзу.

За його участю проводяться зустрічі школярів з учасниками бойових дій, організовуються екскурсій до заводського музею. Постійним і бажаним гостем Петро Степанович є і для нашої шкільної родини (додаток 8). Ми пишаємося цією людиною, його громадянською позицією й невичерпною життєвою енергією!

За вагомий внесок у розвиток ветеранської організації підприємства та міста Ремезок Петро Степанович нагороджений Почесною Грамотою об’єднання «Укртрубопром», Грамотою Наглядової Ради Корпорації, Почесною Грамотою Верховної Ради, Грамотою Дніпропетровською обласною ради ветеранів України, Почесною Грамотою голови облдержадміністрації, Грамотою Дніпропетровської обласної ради, іншими грамотами та подяками місцевої влади, голови Правління ВАМ «ІНТЕРПАЙП НМТЗ», директорами закладів освіти.

Ми пишаємось тим, що в нашому місті проживають два Почесних ветерана України, і одним з них є ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ РЕМЕЗОК.

ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН НОВОМОСКОВСЬКА

Людиною стати — це мистецтво.
Новаліс

Великою повагою користується Петро Степанович не лише на рідному підприємстві, якому присвятив усе своє життя, а й на мікрорайоні «ВОКЗАЛ», де проживає вже багато років. Саме тому, й неодноразово обирався він депутатом Новомосковської міської ради. Вже давно йому на зміну прийшло молоде, ініціативне та енергійне покоління, а люди й досі зі своїми проблемними питаннями йдуть до Петра Степановича, бо знають, що ніколи він не залишиться осторонь, обов’язково надасть бажану допомогу!

Сьогодні важко уявити собі мікрорайон «ВОКЗАЛ» міста Новомосковська, Дніпропетровської області, без чинного на його території Храму на честь сорока святих мучеників Севастійських канонічної Української Православної Церкви.

Майже 15 років він є осередком духовного єднання всіх бажаючих наслідувати православні традиції нашого народу. Жодна подія, як то: народження дитини, хрещення, благословення на вчення, роботу, створення сім’ї, втрата ближніх не обходяться без співчутливого уваги настоятеля цього храму, Благочинного Першого Новомосковського благочиння — протоієрея Андрія (Шевчук).

А свій початок це духовне цілюще джерело бере з 2003 року, коли ініціативна група жителів мікрорайону на чолі із Петром Степановичем з благословення Митрополита Дніпропетровського і Павлоградського Іринея, керуючого Дніпропетровською єпархією, звернулася до місцевої влади за дозволом в організації тут церковної громади. І 28 травня 2003 року по вулиці Центральній, 20 з’явився Храм.

А далі — процес реконструкції приміщення, системи опалення, водовідведення, електромережі колишнього дитячого дошкільного навчального закладу «Дзвіночок» та освячення молодого приходу, встановлення позолоченого куполу, будівництво дзвіниці, церковного колодязю, спорудження силами ВАТ «ІНТЕРПАЙП НМТЗ» дитячого майданчика на церковній території, ремонт та обладнання трапезної, впорядкування церковної території з красивим розарієм і молодим фруктовим садом,обнесеної новим сучасним парканом. І всі ці події відбувалися за участю справжнього громадянина, патріота не лише свого мікрорайону, міста, а й країни – Петра Степановича Ремезка.

Результат – у 2014 році, з нагоди святкування 10-ти річного ювілею церковної громади, нагородження Митрополитом Дніпропетровським і Павлоградським Іринеєм, керуючим Дніпропетровською єпархією Петра Степановича Ремезка медаллю «Преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських».

І це не єдина вдячність людей Петру Степановичу.
За особливі заслуги перед територіальною громадою, вагомий особистий внесок у громадсько-політичне життя територіальної громади рішенням сесії Новомосковської міської ради РЕМЕЗКУ ПЕТРУ СТЕПАНОВИЧУ, голові Ради ветеранів війни та праці ВАТ «ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» «Мрія» у 2005 році було присвоєно звання «Почесний громадянин Новомосковська».

Поделитесь информацией с друзьями в соцсетях

    

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и пользовательским соглашением.

БлогКарта сайтаКонтакты

© 2017 Новомосковск православный · Копирование материалов разрешено только с указанием активной гиперссылки на источник

Политика конфиденциальности Ι Пользовательское соглашение